Максим Березовський — композитор родом із Гетьманщини, що розвинув музичну карʼєру в росії. Молодий музикант виділявся серед інших придворних музикантів петербурга, тож його відправили на навчання до Італії, де він зарекомендував себе як здібний, талановитий композитор.
Збереглося творів Березовського не багато, втім силами дослідниці Ольги Шуміліної маємо більше його музики, придатної до виконання. Загалом це скрипкова соната, оперні уривки, симфонія До мажор, хорові концерти. Але навіть така невелика підбірка дає можливість говорити про багатогранність таланту митця.
Березовський і вимоги часу
Церковна музика, хвилюючі опери, лаконічні інструментальні твори — композиція у цих царинах наприкінці ХVIII століття потребувала різних навичок та вмінь. Духовні твори потребували володіння поліфонічними техніками, знаття можливостей голосів у хорі, розуміння акустики для влучного використання виконавських сил у певному просторі. Крім того, насувала нова естетична дискусія: просвітники вважали месу можливістю для простолюду щиро поспівпереживати та долучитися до високого й духовного. Тож аби вірян не відволікало нічого зайвого, почали просувати ідеї спрощення обряду, зокрема і музичних рішень.
Опери досі користувалися бароковою спадщиною і показати співацьку віртуозність та емоційну наснаженість сюжету досі було актуальним. Втім драматичний розвиток починає динамізуватися і все більше музичними засобами доводиться втілювати не лиш переживання героїв, а й різноманітні сюжетні повороти опери. В інструментальній музиці теж зʼявляється рух, устремління вперед за рахунок формування принципів сонатної форми і зміни тональностей.
І тут зʼявляється музикант Березовський, який починає компонувати твори. Здобувши науку у Бальдасаре Галуппі та падре Мартіні в Болоньї, він здобуває арсенал навичок, які дозволяють йому справлятися з будь-якою практикою і вправно створювати найрізноманітнішу по міркам ХVIII століття музику.
Скрипкова соната і симфонія До мажор демонструють вільне володіння формою, невимушеність розвитку та мелодичну вигадливість композитора. Стрункість переходів, природні зміни тем, жанрове різноманіття (арія, менует в Сонаті) роблять його музику яскравою та легкою до сприймання.
Оперні арії виказують взорування композитора на барокову типологію арій та поєднання різних типів в одній арій — як в арії Тіманта «Prudente mi chiedi». У ній поєднуються риси розміреної та плинної aria di portamente у крайніх розділах та рішучі каданси й схвильований супровід, притаманні aria di bravura, у середині. Така конфігурація засобів дозволяє повніше схарактеризувати персонажа музичними засобами, показати його впевненість та наполегливість водночас.
Про новий реліз музики Березовського
Перший реліз, що охоплює різноманітні твори з напевним авторством Березовського. Тож це створює певні виклики для виконавців.
Цікаві відтінки вийшли на яв у звʼязку з записаними двома інтерпретаціями Скрипкової сонати. Версія з сопілкою (Божена Корчинська) та клавесином (Ольга Шадріна-Личак) прозвучала яскраво й дзвінко, а вигадливості їй додали імпровізовані сопілкаркою орнаменти при повторенні частин. Варіант для скрипки (Сергій Гаврилюк), віолончелі (Тетяна Гречанівська) та клавесином (Наталія Фоменко) завдяки розшаруванню фактури між різними інструментами дозволяє дослухати всі мелодичні лінії та їхнє сплетиво. Тим більше тембрових ласощів додалося у другій ліричній частині із переходом клавесина на лютневий регістр, що підкреслило інтимність звучання.
Оперні арії теж прозвучали різноманітно — кожна мала нового співака, а одна з арій Демофонта прозвучала в суто інструментальному виконанні. Олена Піньковська звучала в своїй партії легко і вільно, тоді як Соломія Павленко, маючи в арії «Prudente mi chiedі» різні образні відтінки, помʼякшила контраст і створила більш цілісне звучання. Тенор Дениса Сагірова у кантиленних фрагментах звучав впевненіше, аніж в імпровізаційних розспівах.
Окремо б виділити звучання Liatoshynskyi Capella під орудою Йорґа Цвікера. В Симфонії До мажор вони звучали природньо, виявляючи класичну ясність партитури — без надмірних динамічних чи темпових контрастів, зате стрімко й невимушено.
Хорові твори у виконанні ансамблю Partes (керівниця — Наталія Хмілевська) вражають своєю емоційністю. Увага до будови тексту, вільне дихання між фразами, продумана драматургія часом створювали враження радше інтимної оповіді, аніж релігійного твору. Злагоджене звучання ансамблю, як і врешті виважена робота звукорежисера Олексія Грицишина давали особливу звукову насолоду для вух.
Реліз доступний до прослуховування та YouTube Music та Spotify.
Проєкт реалізовано за підтримки Українського культурного фонду.
Фото: Руслан Сингаєвський