Я відношуся до того рідкісного типу несучасних людей, які не слухають музику у навушниках дорогою кудись. Взагалі не люблю навушники і користуюся ними лише у випадках необхідності. Для мене слухання музики — це мій власний маленький ритуал. Досить часто слухаю її внутрішнім слухом під час поїздок кудись або прогулянок. Останнє для мене є найцікавішим і найціннішим, бо погоджуюся з Джоном Кейджем, що «все є музика». Я люблю слухати природу, вітер, землю, воду…
1. John Cage. 4’33’’
Не дивно, що першим номером мого топу є «4’33’’» Джона Кейджа у моєму власному ніколи не записаному виконанні.
Оскільки мені повсякчас доводиться слухати музику, бо це складова професії, то все, що є у моєму особистому плейсті, пов’язано або з гарними спогадами, або допомагає гармонізувати себе у цьому такому непередбачуваному світі.
2. J. S. Bach / A. Webern. Fuga (Ricercata)
Для мене це історія про те, що наш Всесвіт є цілісним і гармонічним. З різних тембрових складових, на які Веберн подробив бахівські мелодичні лінії, наприкінці Фуги звучить цілісна тема, як символ зоряного куполу, що закриває і захищає нас усіх.
3. J. S. Bach. Goldberg Variations
Ця музика вчить спостерігати і насолоджуватися віртуозною майстерністю перетворень.
4. C. Monteverdi. Lamento della Ninfa (Madrigals, Book VIII)
Це для мене ідеальна краса, органічне поєднання емоційного і раціонального (для тих, хто цінує вишукану майстерність варіацій на basso ostinato).
5. Perotin. Organum «Viderunt Omnes»
Якщо немає можливості відвідати справжній готичний собор, то завжди можна побути в його музичній версії.
6. Анонімний партесний мотет «Прибліжається душе конець»
Для мене він завжди пов’язаний моєю великою наставницею Ніною Олександрівною Герасимовою-Персидською, з її розповідями про архіви, пошуки, музику.
7. Cвятослав Луньов. «Tutti» для симфонічного оркестру
Музика про створення Всесвіту, про гармонію, про світло, яке переможе.
8. Борис Лятошинський. Четверта симфонія
Як на мене, то просто недооцінений шедевр української музики. Слухаю симфонію, коли зовсім складно і немає сил рухатися далі.
9. S. Lama, A. Dona. «Je suis malade» (у виконанні Dalida)
Вперше почула її на виставі «Служниці» Віктюка десь у 1990-х, це було перше справжнє захоплення театром.
10. М. Шалигін. «Листи до Анни», симфонія для скрипки соло
Для мене ця музика завжди буде пов’язаною з Ніною Олександрівною, нашим слуханням удвох, її враженнями, емоціями, захопленням, постійним пошуком нового і незнаного.