1. Kaija Saariaho — Touches
Почну із Кайї Сааріаго. Моє знайомство з нею почалося з оперної творчості, і, напевно, найбільше мене вразила її остання опера “Innocence“. У ній і складна соціальна тема, і перемішані дев’ять мов, і багатошаровий наратив і безліч деталей, які ще довго тримають після перегляду. Але в навушниках у мене її фортепіанні твори. Їх, на жаль, не так багато, але для мене вони гіпнотичні, вдумливі й дуже медитативні. Повну збірку вже після смерті композиторки записала піаністка Tuija Hakkila (її подруга, з якою їх поєднувала дружба понад 40 років).
2. Clara Iannotta — Dead Wasps in the Jam‑Jar III
Тут мені йдеться не просто про музику, а про майже наукове дослідження звукових можливостей, текстур і ландшафтів. Зазвичай я люблю слухати експериментальну музику наживо, в залі, але цей запис затягує й поступово занурює в цей липкий джем.
3. Toshio Hosokawa — Voiceless Voice in Hiroshima
Важливість теми пам’яті — це те, з чим ми всі сьогодні стикаємося. Я зараз намагаюся для себе дослідити, як це відбувалося і відбувається в музиці. І це один із таких звукових меморіалів – “Voiceless Voice in Hiroshima”.
4. Andrew Norman — Play
Є щось особливо цікаве в тому, як композитори працюють із хаосом. У Нормана звісно це свій процес вибудови та поступової трансформації. І тут, мені здається, його любов до архітектури наче допомагає йому структурувати звучання оркестру, розкладати по різних рівнях та площинах.
5. Patrick Higgins — Tocsin
Якби моя тривога мала звучання, то напевно, найкраще її передає авангардне змішування всього від Баха до Пендерецького у Гіґґінса. Саме той злам та дисонанс, який ніби входить у резонанс з моїм внутрішнім станом і замість напруги настає тиша.
6. Chassol — Ludi
Чесно кажучи, мені завжди дуже цікаво спостерігати, як класичні піаністи відходять від академічної музики після багаторічного навчання і куди саме вони тікають. Тому дуже ніжно ставлюсь до грайливих імпровізацій французького піаніста Крістофа Шассоля. Колись прочитала, що його початкова ідея в творчості — це спробувати «гармонізувати реальність». І десь так воно і є. Він записує голоси, подорожі, міські шуми й перетворює все це на щось схоже на звукову виставу. А в цьому альбомі (Ludi) просто багато дитячості — і в голосах, і в записах, і в самій музиці.
7. Chilly Gonzales — Chambers
Маю враження, що делікатність — точно не перша асоціація з Чіллі Ґонзалесом. Після хіп-хопу з Віденським радіо-симфонічним оркестром і мантри «I’m a musical genius», яка повторювалась то як жарт, то як провокація, цей романтизм все рівно сприймається мною досить щиро. Нещодавно натрапила на відеозапис цього альбому зроблений у Версалі, там Ґонзалес грає в халаті та капцях, і щось у цьому дуже нагадує Ґлена Ґульда. І справа не лише в спільному канадському корінні. А ще в нього багато любові до Еріка Саті, яку я точно розділяю з Ґонзалесом. Але вже не додаю твори Саті до цієї підбірки, бо він потягне за собою цілий пласт французької фортепіанної музики, яку я люблю.
P.S. І при нагоді гляньте документальний фільм про Чіллі — «Shut Up and Play the Piano»
8. John Daversa, Tal Cohen — The Art of Duo Vol. 1
Прекрасний дует фортепіано і трохи шершавого звучання EVI (Electronic Valve Instrument). Але мені подобається, як він додає виразності та загалом досить гнучко звучить у виконанні Джона Деверси. Обидва музиканти відзначені преміями Grammy, і при цьому, попри всі високі регалії, залишаються дуже теплими в спілкуванні. Їх можна почути як у місцевих джазових клубах, так і на парах в університеті, де я зараз навчаюся. Хоча саме творчість Тала я знала ще до цього, бо він виступав декілька разів в Україні. У цьому альбомі окрім інструментального звучання інколи з’являється досить ніжний вокал Тала. А ще приємною несподіванкою стала інтерпретація твору Дейва Брубека, якого я в підлітковості слухала буквально щодня на CD-диску, подарованому татом.
9. Fima Trio — Hymn For The Fallen
З Фімою Чупахіним ми познайомились, коли разом проходили співбесіду на програму Fulbright. Тоді він одразу пройшов, а мені знадобилось ще дві спроби й десяток років, щоб зрештою отримати грант на навчання в Штатах. Я слухала його наживо в Україні та США, раділа виходу його першого альбому “Water”. А нещодавно його тріо випустили сингл “Hymn For The Fallen”, присвячений загиблим героям, а згодом і цілий альбом із такою ж назвою. Для мене ця музика — це як розповідь друзям про життя.
10. Pomplamoose — Photogénique
Ці двоє, які грають інді-електро-джаз, для мене завжди про легкість. Я почала слухати їх ще тоді, коли вони набирали популярність завдяки своїм дуже нетривіальним каверам. Це прекрасна сімейна пара, яка пройшла і через радість, і через випробування, зокрема хворобу Наталі. А ще якось неочікувано дізналась, що Джек Конт є одним із засновників Patreon. І от вирішила завершити цю підбірку саме ними. Альбом уже в моїх збережених, хоча наразі доступні лише два треки, тож ще трохи чекаю на повний реліз.