Платформа Kyiv Contemporary Music Days (KCMD) за підтримки Performing Arts Fund NL та Міністерства освіти, культури та науки Нідерландів запускає нову хвилю грантової програми Per Forma, що передбачає фінансування на суму до 8000 євро для проєктів у сфері перформативних мистецтв в Україні. Грантові кошти можна спрямувати на реалізацію проєкту та супровідні витрати, створення нового твору, освітніх та кураторських програм, вистав або ж на професійні потреби. Переможці програми мають реалізувати проєкти в період з 1 червня по 16 жовтня 2026 року.
Для того, щоб взяти участь у новій хвилі програми, потрібно заповнити форму заявки на вебсайті KCMD. Приймання заявок триває до 14:00 3 квітня 2026 року.
Per Forma вперше стартувала навесні 2024 року. У межах першої хвилі 85 проєктів отримали грантову підтримку на загальну суму 385 000 євро.
Серія концертів “Сучасне і позачасове” за участі Київського камерного оркестру продовжилася концертом 26 лютого, на якому звучала музика Максима Коломійця. Для довідки — ця серія розпочалася у 2023 році за ініціативи диригентки Наталії Пономарчук та Dom Майстер Клас. Її мета — представляти публіці музику сучасних композиторів, “які вже увійшли в історію української музичної культури”. За цей час відбулися концерти з творами Сильвестрова, Луньова, Польової, Сидоренко та Шалигіна. Які українські сучасні композитори зазвичай звучать на сцені Колонної зали — ми вже аналізували (спойлер: досвідчені маестро, які самі підсовують свої партитури виконавцям). Але яка музика визначає хід української музики і гідна статусу “сучасного і позачасового”?
Максим Коломієць — київський композитор, творчість якого пройшла кілька етапів — від освоєння словника сучасної європейської музики, що у 2000-х роках виглядало як виклик, захоплення новою складністю і до тональної музики, страшенно романтичної, нерідко з використанням електроніки, імпровізації. З 2022 року композитор живе у Німеччині, і фізична присутність у Західній Європі штовхнула його карʼєру вгору: пішли замовлення від знаних колективів, фестивалів, оперних театрів тощо, тож музика Коломійця стала затребуваною. І як зазвичай буває, варто зробити імʼя за кордоном, перш ніж твою музику помітять в Україні. Нарешті після 2022 року пішла хвиля замовлень композитору від різних українських музикантів та колективів.
Тож програма концерту містила в основному нещодавні твори: “I saw your reflection in the mirror” для бандури соло (2022), Квартет № 2 (2022), “Garden Lost of Dream” для альта та камерного оркестру (2024), цикл “Mirrors: black mirror/white mirror”, з яких одна частина написана 2018 року, друга — 2022. Музика, створена до творчого сплеску, — “Over Snow Valleys” для фортепіано і запису (2021) і, власне, одна частина “Дзеркала”.
І насправді різниця між цими творами разюча. За позірною простотою музичної мови новіших творів проглядає деяка шаблонність: із твору в твір кочує використання пластичності, руху, щедро вживаються повторювані елементи у різних контекстах — у низьких струнних при наростанні гучності це слугує накопиченню енергії, у високих — схвильованості. Само по собі ці прийоми не погані, але при частому використанні без значних змін інтерес до слухання такої музики пропадає досить швидко. Власне, композитор вибудовує звуковий профіль твору, але що з цим матеріалом далі? Повтор, накопичення, концентрація.
Інша річ, яка крім статичності і тривання музики, прикро вразила — це орієнтація на відтворення шаблону, а не на пошук нового. Так, не всі мають бути новаторами, і в гонитві за оригінальністю кожен прагне виділитися, що інколи ця пістрявість і “аби-не-так-як-в-інших” викликає усмішку. Але ж поруч у програмі звучали твори, які створені Коломійцем до злету його популярності, і вони все ж інші.
“Over Snow Valleys” існує у двох версіях — як імпровізація на концерті в KoRa Art Cube та як трек в альбомі Коломійця aka InnerLicht “Northern Light” — повнозвучний дрон, на фоні якого щемкі повільні акорди на фортепіано. Короткі фрази, мʼякі дисонанси, багато крихкого верхнього регістру — твір сповнений мрійливості та туги. На жаль, він багато втратив — і не від виконавця Максима Шадька, а через жахливі колонки, які не відтворювали всієї глибини звуку, тож замість всеохопного тла звучав пік. Чи варто говорити про незбалансоване звучання запису та роялю, який не був підзвучений?
Поруч із цим твором можна поставити “I saw your reflection in the mirror”, написаний у перші тижні вторгнення під час боїв за Київ. Так само романтичний, він має виразну драматургію — нескладну, а втім, яскраву. Та контраст між крихкими звучаннями та прикінцевим експресивним зламом цього разу розмився за рахунок виконання Володимира Войта (бандура). Відокремлюючи паузами ледь не кожну фразу, він наснажував її драматизмом та фатальністю, що коли настав момент контрасту — його не відбулося. Натомість перевантажені трагедією шість хвилин музики.
“Black Mirror” потішило слух згустком різних тембрів, які ошелешували і вражали нюансами. У Квартеті вухо хапалося за повільні глісандо — мікроінтерваліка однозначно додавала свіжості звучанню, всупереч незіграності музикантам. Але загальне враження від концерту залишило смуток і тугу — за тим Коломійцем, який автор “Espenbaum”, опери “Ніч”, “Northern Lights” тощо.
Фестиваль триватиме від 26 лютого до 15 березня і має у програмі 8 концертів українських та іноземних виконавців.
1 березня прозвучить цикл «Пори року» Усеїна Бекірова у виконанні Камерного оркестру (диригент — Тарас Мартиник) та соліста Назарія Пилатюка (скрипка). Після — 3 камерні концерти. Піаністка Марія Клименко-Продан виконає 4 березня програму з творами Шуберта та Ліста. 6 березня — концерт NotaBene Chamber Group, у їхньому виконанні прозвучать тріо Моцарта та Косенка. Ансамбль Brass Ukraine виконає 9 березня програму, в якій класична музика поєднується із джазом.
11 березня виступить ізраїльський піаніст Рамі Бар-Нів, котрий виконає Концерт Ре-мажор Гайдна з Камерним оркестром (диригента Оксана Хома). Фенікс Квартет зіграє концерт із Миколою Гречухом (кларнет) з музикою Шимона Лакса та Йоганнеса Брамс. А завершить фестиваль симфонічний концерт, у якому прозвучать Потрійний концерт Бетховена та Третя симфонія Лятошинського, диригент — Кокі Тоцука (Австрія).
Фестиваль відбувається за підтримки Хмельницької обласної ради та Департаменту інформаційної діяльності, культури, національностей та релігій Хмельницької обласної військової адміністрації.
У суботу 14 лютого у Філармонії мав бути непоганий концерт — Бах, Моцарт, Шенберґ. Грає Київський камерний оркестр, за пультом — Антоній Кедровський. Це разом виглядає як хороші вихідні дані для доброго концерту, а оскільки я підпадаю під категорію закоханих прихильників класичної музики, то все складалося на те, щоб зазирнути цього вечора у стіни Національної філармонії України.
Відчутний поділ: або закохані, або прихильники класичної музики
І цього вечора до Філармонії зібралися саме закохані: чоловіки, які привели своїх гарно вбраних пань для годиться провести час інтелектуально та романтично. Це та сама публіка концертів “при свічках”, яка радше переймається зовнішніми складовими концерту, аніж власне музикою: зробити сторіз у свій інстаграм-акаунт під час концерту, плескати, бо на концертах варто плескати, клацнути кілька фото біля колон. Багато людей запізнювалося і невдоволено шукали свої місця, брязкаючи прикрасами та лоскочучи своїми шубками. За якими враженнями ця публіка прийшла на концерт та з чим піде після його завершення?..
Програма складена неоднорідно — з одного боку, Сюїта Ре-мажор Баха — та, яка із відомою “Арією” — спеціально, щоб розтопити серця присвічкової публіки. Яскрава й запальна Симфонія №29 Моцарта — і похмура експресивна “Просвітлена ніч” Шенберґа. Знаючи ще й поезію Ріхарда Демеля, що надихнула композитора на створення цього твору, то про романтику геть не думається! Хоча й інтригує, адже не часто випадає почути австрійського композитора на київській сцені.
Виконавці і слухачі розминулися з романтикою
Хоча програма обʼєднує твори представників бароко, класицизму й модернізму, звучала вона до певної міри романтично. Сюїта Баха звучала у поєднанні романтичного зачудування та ліричності — і барокової виразності фраз та пластики. При повторенні окремих розділів відчувалися органічність та неминучість такого музичного розвитку. Часом від очікування подальшого перехоплювало дихання. І вся Сюїта прозвучала стрімко, із танцювальним духом від початку до кінця.
Енергійною і легкою була й Симфонія Моцарта. Витончена артикуляція, логічно виявлені структури — з виразним тематичним та стрімким розвитковим матеріалами — все додавало твору динамічності та легкості, влучно виявленої диригентом у партитурі. Симфонія додала концерту вітальності та світла.
Шенберґ же з перших тактів захопив густою масою звучання: похмурі віолончелі, скрушні скрипки. Вся фактура здавалася болюче чутливою до найменших змін, наче реагувала на кожну фразу — розʼятрена, тендітна. Напруги також додавав підкреслений контраст гучності — межові піанісімо та форте. Оркестр звучав злагоджено, хоча й чути, що у творах Баха і Моцарта музиканти почуваються впевненіше. Лиш у деяких моментах промайнула роззосередженість чи неуважність, а втім, виконавці добре тримали емоційний тон твору.
Але всім пішло на добре
По перших творах відчувалася абсолютна розʼєднаність музикантів та публіки — вони мали надто різні очікування, з якими прийшли цього вечора у філармонію. Це трохи засмутило — невже навіть філармонія не є тим простором, який обʼєднує людей не довкола вишуканого інтерʼєру, а довкола цінності класичної музики як такої? Бо заохотити публіку купити квиток на День закоханих на класичний концерт — це ще не запрошення уважно слухати та смакувати твори Баха, Моцарта чи того ж Шенберґа. Але здається, майстерність диригента Антонія Кедровського та гра Київського камерного оркестру не залишили незворушними: після останнього звука — мить, друга, третя… Чи не свідчить цілковита тиша про глибину музичного переживання слухачів?
На початку лютого Дональд Трамп оголосив про закриття установи на два роки на реконструкцію, по завершенні робіт планується відкрити «новий і вражаючий розважальний центр». При цьому дирекція Центру заскочена такою заявою — намагається заспокоїти своїх працівників та колективи, що планували тут концерти на місяці вперед.
Кеннеді-центр зачиниться на реконструкцію 4 липня, що триватиме два роки. Втім, не зрозуміло, де відбуватимуться вже заплановані події на липень, де здійснюватимуть свою діяльність Національний симфонічний оркестр та Вашингтонська опера, які базуються у Центрі.
Фінансові втрати Центру Трампа—Кеннеді оцінюються не лише збитками від непродаваних квитків, а й відтоком донорів та витратами на логістику своїх колективів у звʼязку з тимчасовим закриттям простору.
Ним став викладач музичної школи ім. Б. Лятошинського, ментор духової групи оркестру тим Сергій Бурячок. Внаслідок обмеженої комунікації щодо зняття з посади попереднього диригента Євгенія Шестакова, у колективі відбулися бурхливі обговорення. Втім оркестр продовжує свою роботу, і 4 лютого відбудеться чергове прослуховування юних музикантів до колективу.
Оркестр заснований у квітні 2024 року з ініціативи Управління культури Житомирської міської ради. За цей час колектив мав концерти у рідному Житомирі, Плоцьку (Польща) та Дортмунді (Німеччина). Окрім головного диригента, з юними музикантами працюють ментори груп. Така модель була перейнята у Львівського дитячого оркестру (очільниця — Ірина Вакуліна).
У програмі фестивалю цьогоріч — три концерти та одна спеціальна подія, які відбудуться у проміжку 19–21 березня. Тема цієї едиції фестивалю — мозаїка, позаяк сучасна українська музика формується різними авторами з різними ідеологіями та естетиками.
Перший концерт “Місця” (19 березня) присвячений впливу географії та місцевості на музичне мислення композиторів. У програмі твори Алли Загайкевич, Віктора Камінського, Івана Небесного, Остапа Мануляка та новий твір Анни Корсун. Виконавцями концерту будуть International Contemporary Ensemble.
Концерт “Люди” (20 березня) осмислює культурну різноманітність через різні національні спільноти України. На цьому концерті прозвучать твори Анни Гуріної, Алли Загайкевич, Ренати Сокачик, Йозефа Коффлера, Юлії Гомельської, Олександра Щетинського. Виконавці — Соломія Івахів (скрипка), Терін Кузьма (сопрано), Шон Стетсер (перкусія), Стівен Бек (фортепіано), Анна Шелест (фортепіано).
“Практики” — останній концерт фестивалю (21 березня), що пропонує твори Алли Загайкевич, Ігоря Завгороднього, Валентина Сильвестрова, Стефанії Туркевич, Бориса Логінова та Ганни Гаврилець у виконанні квартету The Rhythm Method.
Заключна подія фестивалю (21 березня) — імпровізація Усеїна Бекірова із джазовими музикантами Нью-Йорку.
Поки симфонічний оркестр Белградської філармонії із диригентом Зубіном Метою був на гастролях в Індії, уряд Сербії призначив нового виконуючого обовʼязки директора установи — Бояна Суджича.
З лютого 2024 року у Філармонії триває криза із-за призначення директора, що супроводжується судовими процесами та страйками. Перед останнім призначенням уряд Сербії вів діалог із представниками Філармонії, які запевнили, що кандидатура Бояна суджича є неприйнятною для колективу. Суджич відомий своєю токсичністю по відношенню до колег, а також монополізацією посад, які він обіймав одночасно: головний диригент Симфонічного оркестру та директор музичного виробництва Радіо-телебачення Сербії, професор диригування та предмета «оркестр» на Факультеті музичного мистецтва, а також селектор фестивалю BEMUS у кількох каденціях.
Наразі однією з основних причин протесту та головною вимогою музикантів є оголошення відкритого конкурсу на посаду директора Белградської філармонії.
Для підсумків 2025 року Центр музики молодих підготував дослідження про представленість музики сучасних українських композиторів на сцені Національної філармонії України. Деякі їхні висновки провокують до міркувань, особливо у співставленні з попереднім таким дослідженням — за 2023 рік.
Кілька слів для пояснення. Національна філармонія обрана як топова концертна організація України, яка задає тон у галузі та на яку взоруються. Концерти тут відбуваються на трьох сценах: у Колонній залі, Музичному салоні та Фоє.
Концерти Філармонії також дуже різноманітні: крім класичних програм, є екскурсії, перформанси, події для дітей, концерти з популярною чи псевдонародною музикою, звітні концерти музичних шкіл та коледжів тощо. У цьому дослідженні бралися до уваги лише концерти класичної музики — звичайні концерти та програми для дітей, розраховані на залучення юної авдиторії до слухання серйозної музики. Зважаючи на позиціонування Філармонії свого Фоє як майданчика для експериментальних форматів, події у Фоє до розгляду не бралися. Не бралися також події, для яких Філармонія давала свій простір на умовах оренди.
Щодо визначення “сучасна українська музика”, то до такої відносимо твори, написані живими композиторами, що асоціюють себе з українською культурою. Віковий поділ використано такий: молода генерація (20–39 років), середня (40–59) і старша (60–88).
Загальний огляд репертуару
Протягом року у Музичному салоні та Колонній залі відбулося 320 класичних концертів, з них 81 мав у програмі сучасну українську музику (25%). У 2023 цей показник був трохи більшим, але не суттєво — 28%. Тож немає приводів говорити про зміни у політиці Філармонії щодо просування творчості сучасних українських композиторів, вона є достатньо послідовною.
Частка концертів із творами сучасних українських композиторів
Частка концертів із творами сучасних українських композиторів
з сучасними українськими творами
усі
січень
лютий
березень
квітень
травень
червень
серпень
вересень
жовтень
листопад
грудень
010203040
Кількість концертів із сучасними українськими творами серед всіх подій не була однаковою протягом року. Так, у серпні та листопаді цей показник був найменшим — 5% та 16% відповідно. Це пояснюється “мертвим сезоном” влітку, який характеризується зниженням інтенсивності музичних подій, та проведенням у листопаді фестивалю Kyiv Baroque Fest, який зосередив на собі основні зусилля установи і який здебільшого орієнтується на виконання старої музики.
Найбільш продуктивними у виконанні сучасної української музики були січень, травень та вересень. У січні відбулося два авторських концерти (Неоніли Лагодюк та Золтана Алмаші), різдвяні концерти з музикою сучасних композиторів. У травні значна представленість сучасної української музики пояснюється авторськими проєктами Дмитра Радзецького, Богдана Кривопуста, Мирослава Волинського, закриттям фестивалю “Київські музичні премʼєри” тощо. У вересні відбулося кілька подій Kyiv Music Fest’у та два концерти у рамках проєкту “Dictum: повний цикл камерних симфоній Євгена Станковича”, на яких прозвучало чимало сучасних українських творів.
Вік, гендер і кількість виконаних творів
За 2025 рік у Філармонії прозвучали твори 69 композиторів. До порівняння у 2023 це число було 43 — тобто нині виконувалося більш, ніж у 1,5 рази більше авторів. Подиву гідна різноманітність!
Сучасні українські композитори
Від найбільш виконуванихдо найменш виконуваних
Станкович
Шалигін
Сильвестров
Алмаші
Лагодюк
Польова
Яковчук
Дичко
Криволуст
Бекіров
Потієнко
Зубицький
Родін
Пікуш
Саєнко
Вишинський
Небесний
Безбородько
Радзецький
Фроляк
Іванов
Щербаков
Алексійчук
Коломієць
Саратський
Луньов
Сіренко
Остапович
Смоляр
Петриченко
Рекало
Загайкевич
Скрипник
Швед
Волинський
Решетілов
Хорошун
Фещак
Гоноболін
Сегін
Острова
Дем'яненко
Толмачов
Корсун
Боєва
Пілютиков
Чорний
Печений
Некрасов
Мамонов
Емір
Кузіна-Рождественська
Самофалов
Гайденко
Степурко
Погожа
Зварич
Сокачик
Горобинська
Романишин
Свирида
Руденко
Виноградова
Полянський
Немеш
Рунчак
Леонтьєв
Рощенко
Тараненко
Серед цього числа 25% — жінки, тоді як у 2023 композиторки складали 21% від усіх виконуваних авторів. Із тим, що найбільша частка жінок — серед молоді, то є підстави до майбутнього посиленого представлення жіночої музики.
Середній вік виконуваного композитора знизився і становить 51 рік супроти 57 років у 2023. Наймолодшими виконуваними авторами є Акім Зварич та Валерія Свирида (обом по 21), найстаршим — Валентин Сильвестров (88 років). При приблизно рівномірному розподілі композиторів різних генерацій помічається очевидна тенденція: музика молодих композиторів досі займає менш помітне місце — всупереч значній представленості імен, на кожного автора припадає приблизно 1,5 виконаних твори. Тоді як для середньої та старшої генерацій цей показник становить 3,5 та 3,7 твори відповідно.
Показовий і розподіл по кількості виконаних творів: першим 10 авторам, чия музика звучала найбільше, належить майже половина виконаних сучасних творів. Грають тих самих? Бо ж 43% від усіх виконаних авторів мали виконання лише одного твору.
Найпопулярнішими за кількістю виконаних творів є Євген Станкович (29 виконань), Максим Шалигін (11), Золтан Алмаші та Валентин Сильвестров (по 9 виконань), Вікторія Польова, Олександр Яковчук, Неоніла Лагодюк (по 7 виконань) та Леся Дичко, Богдан Кривопуст й Усеїн Бекіров (по 6 виконань).
З цього переліку більшість композиторів належать до старшої генерації — знову підтвердження про найбільш представлене покоління авторів. Те ж і говорять цифри: найпопулярнішими композиторами різних генерацій є Євген Станкович (29 виконань), Максим Шалигін (11) та Юрій Пікуш (4). Співвідношення кількості виконаних творів показове.
Національний симфонічний оркестр (диригент — Теодор Кухар) та Джеймс ВанДенмарк премʼєрують контрабасові концерти Михайла Шведа та Максима Коломійця
Стратегії виконання музики сучасних композиторів
По-перше, можна влаштувати авторський концерт: домовитися з виконавцями, підібрати твори, промотувати свій концерт, аби зацікавити слухачів. У такому разі слід мати комунікативні навички і могти домовлятися за багато речей. Одразу виникає можливість зіграти значну кількість творів, але у довгій перспективі проглядає і недолік цього шляху — разовий концерт і тиша після нього виявляють невключеність музики композитора у музичний процес. Відсутність стійкого інтересу до музики з боку виконавців спричиняє малу її впізнаваність серед слухачів.
По-друге, можна вдосконалюватися як виконавець і самому виконувати свою музику. Таким чином у Філармонії звучала музика Івана Остаповича (диригент), Богдана Демʼяненка (орган), Олени Немеш (бандура), Ігоря Саєнка (акордеон). Але насправді вони здебільшого є виконавцями, які у певний момент вдаються до написання музики і часто у творах обмежуються власним інструментом (хоча є і винятки). Їхні твори можуть вдало доповнювати виконавські програми, але проблема та сама — відсутність сталого інтересу з боку виконавців. Але вона втім може успішно долатися — і такі приклади є.
По-третє, дожити до ювілею і отримати “подарункове” виконання. Найкраще при цьому бути членом Спілки композиторів — тоді виконання оркестрового твору на фестивалях “Київські музичні премʼєри” або Kyiv Music Fest стане дуже ймовірним. Таким чином цьогоріч звучали твори Ігоря Щербакова, Сергія Пілютикова, Мирослава Волинського.
І четвертий шлях — просувати свою музику серед виконавців, співпрацювати з ними на репетиціях, вибудовувати собі репутацію відкритого до взаємодії автора. Мабуть, найскладніший, але вже певний: виконавці знаючи, чого очікувати від композитора, самі беруться виконувати його твори або запрошують до співпраці. Тим більше, що є музиканти, справді зацікавлені грати сучасну українську музику.
Хто виконує сучасну українську музику
Помітний відсоток виконань (37% у 2025 проти 21% у 2023) належить колективам та солістам Філармонії. Цьогоріч сучасна українська музика зʼявилася у репертуарі Brass Ukraine та “Рідних наспівів”, чимало творів виконано Максимом Шадьком, Ольгою Табуліною, Ігорем Саєнком та іншими музикантами Філармонії.
Солісти
Ігор Саєнко
11.4%
Максим Шадько
8.6%
Ольга Табуліна
8.6%
Гліб Сасько
8.1%
Денис Кашуба
8.1%
Анна Полішук
5.7%
Дар'я Шутко
5.7%
Роман Фотуйма
5.7%
Неоніла Лагодюк
5.0%
Дмитро Радзецький
4.3%
Богдан Дем'яненко
4.3%
Дмитро Тритяк
4.3%
Анастасія Сабадаш
4.3%
Катерина Левицька
2.9%
Владислав Мокрицький
2.9%
Станіслав Байдак
2.9%
Андрейс Осокінс
2.9%
Всього виконано 45 творів
Серед усіх музикантів найбільше до виконання сучасної української музики докладаються Київський камерний оркестр, Київська камерата та Максим Шадько (на відміну від Ігоря Саєнка він виконує музику виключно інших композиторів). Хорової музики звучало неймовірно мало — 7% від усіх виконаних творів, і там перша позиція належить Капелі Чубинського. Хоча при абсолютному порівнянні: 34 твори виконані Київським камерним і 8 творів — Капелою — неспівмірні числа.
Хто ходитиме на концерти сучасної класичної музики? Це питання турбує не тільки українських музикантів, так само гостро воно стоїть в інших країнах. Як виховувати публіку? Як захопити нових слухачів, які до того не ходили на концерти? Як скинути дух елітарності з класичної музики?
Із цими питаннями дає раду і фестиваль Klangwerkstatt Berlin, що традиційно проходить восени у німецькій столиці. Цьогоріч фестиваль тривав з 7 до 16 листопада та охоплював різні типи концертів: вечірні, обідні, для дітей тощо. Про мистецьку якість подій та про те, як організатори Klangwerkstatt’у працюють з різними авдиторіями, читайте нижче.
Дляекоактивістів
Сучасна музика з різним ступенем оперативності реагує на виклики сучасності. Наш світ змінюється радикальним чином: війни, природні катаклізми, божевілля політичних режимів. Причому у деяких випадках вплив людських дій на згубні наслідки є швидким та одразу помітним, а в деяких випадках — більш тяглим та поступовим. До таких і належить зміна клімату і всі наслідки, спричинені нею.
Ось на тему зменшення запасів прісної води та танення льодовиків і розважала ірландська композиторка Карен Павер. Її годинний твір “Життя між полюсами” створений на замовлення фестивалю за підтримки Фундації Ернста фон Сіменса.
Твір композиторки залучає чимало виконавських потужностей: два ансамблі — Mosaik та Quiet Music, розташовані у протилежних кінцях зали — всього 15 музикантів, відеопроєкція на три поверхні, електроніка. Сам твір побудований на співставленні двох контрастних матеріалів: повільно-тягучого смакування обертонів та шумового, із нетиповими техніками звукодобування, як то дмухання у флейту, клацання клапанами чи смичком по корпусу інструмента. Небанальне звучання обох музичних матеріалів втім дуже швидко набридає через відсутність якогось розвитку, бо ж слухати те саме добрячих 60 хвилин нецікаво.
Можливо, відеопроєкція урізноманітнювала слухацький досвід? Але перемежовування світлих по кольорам кадрів із спокійним океаном та льодовиками і темних, з товщею вод у тріщинах льодів, надто прямолінійно працює із слухачем, підкреслюючи, що є добре (невтручання людини у природні цикли), що — погано (втручання людини у природні цикли). До цього додати записані звуки тріскоту льоду при контакті з окропом, крик птахів — однозначне і прямолінійне відтворення звукового ландшафту не залишить ні в кого сумнівів, що танення льодовиків — це погано.
Але й для відчайдушних шукачів акустичної насолоди була можливість виловити таку серед одноманітних звуків. І це — гра ансамблів. Музиканти Mosaikʼу неймовірно точні та майстерні у добуванні найрізноманітніших звучань. Здавалося, що кожен чвертьтон є математично чітко вивіреним і кожна техніка — чітка, влучна, виконана без зусиль. Вражаюча майстерність.
Для дітей
Програма фестивалю пропонувала кілька концертів для юних слухачів та дослідників звуку. Зокрема, програма “Про картон та дзвінкі речі” 9 листопада, яка розрахована на дітей віком від 5 років. Її ідея — відкрити, які звучання можна добути з побутових речей, таких як картонна коробка, мотузка, миска, мʼячик, кухонне приладдя тощо.
По визвученим коробкам здійснювалися різні нехитрі маніпуляції, внаслідок яких утворювалися дзижчання, шкряботіння, гул. Після продуманого перформансу почалася вільна частина, де дітям пропонувалося самостійно повозити по коробкам, добувши ті чи ті звуки. Хто сміливіший, залізав у коробку, аби почути, як воно звучить зсередини. Малеча розважалася та відкривала нове — чудове поєднання для того, аби виховувати інтерес до сучасної музики.
Для голодранців
Окремий формат подій фестивалю — обідні концерти, які проходили щодня від понеділка до пʼятниці о 13. Пропонувалося протягом одного концерту послухати музику кількох різних композиторів, тож це б дало уявлення про сучасну сцену Берліна як таку.
Справді всі твори різні: від премʼєри замовленого фестивалем твору Артура Крошеля до музики композитора старшої генерації Георга Катцера. Виконавські склади різні: соло тенор, струнне тріо, великий барабан соло. Якісь твори більш майстерні, якісь менш — сучасна музика якою вона є, зрештою! Але було несподіванкою, коли через 30 хв від початку концерту оголосили перерву. Обід.
Музиканти підготували пригощання для публіки: сирний суп, який відчутно підгорів і мав відповідний запах, чимала кількість гірчиці у ньому, варений буряк, чай-кава за смаком. Кожен сипле собі в миску скільки хоче, сідає на деревʼяну лаву тут коло сцени і наминає свій супчик за розмовами з музикантами чи композиторами. Стукіт ложок, сміх. Насамкінець слухачів заохочують віддячити за пригощання копійкою. Концерт буде продовжуватися.
Та настрою на нього вже немає. Всі наїлися, дехто із-за столу й не вставав, щоб перейти у місця для слухачів. Булькають животи, помірна печія — як і належить після будь-якої страви німецької кухні. Хтось там щось грає? Та ради бога, давайте швидше, та й розходимось.
Для поціновувачів
Напевне, центральною подією фестивалю став виступ молодого берлінського ансамблю Unruhe. У своїй музично-театральній концертній інсталяції “Spell” вони працюють із адаптованим від концертні події церковним простором, залучаючи ансамблеву гру, електроніку, відеопроєкцію, читців. Втім це не складність заради складності: кожен залучений засіб працює на ідею — створення оповіді, де обряди, заклинання, магія зливаються, протистоять, взаємодіють, де поруч із чарівним світом існують маніпуляції та обман.
Загальне півторагодинне дійство складається із девʼяти сцен, де насичені музично-театральні уривки межуються із сценами за традиціями кагелівського інструментального театру, а разом складаються в оповідь про відчуженість, розгубленість, примарність. Перша сцена радше нагадує богослужіння: протяжні звучання ансамблю, поміж якого виділяється звучання кроталей, спів і декламація співачки з балкону. Диригент відмежований від ансамблю легкою завісою, яка все ж є помітною перешкодою, тож він опиняється ближче до публіки, ніж до музикантів, якими диригує. Вбрання диригента з кількома рукавами-руками та маскою на потилиці посилює це відчуття — то з ким він насправді взаємодіє: з ансамблем чи публікою?
Після сцени польоту і лову кларнету зʼявляється оповідачка з буденним монологом про себе і своє життя — таким, який можна почути за чаркою у барі: щирість, розгубленість, пошук відповідей. Звичну комфортну атмосферу створює джазова імпровізація музикантів на сцені. Цей само монолог публіка почує у сьомій сцені, тільки у виконанні брутального чоловіка з накладаннями обробок на голос — аж до його спотворення. Від щирості і невинності ні сліду, і цей поворот лишає публіку з відчуттям ошуканості.
Жорсткість межових звучань, розпорошеність музикантів по простору, різкі рухи диригента — напруга виливається через перехід в інше медіа, кіно. Після уривку німого фільму з сільською легендою про дівчинку-чаклунку, завершення дійства у мінімалістичних тонах на тихій динаміці з мерехтінням ліхтариків з балкону виводить знов на рівень крихкої чутливості. Все ж ця колективна композиція ансамлю “Unruhe” відрізняється сміливістю, проникливістю та технічною довершеністю.
Для батьків, бабусь та сусідів нашого сонечка
Анонс концерту «Країнами й морями» виглядав як програма, орієнтована для дітей. Сучасна музика для юнацького симфонічного оркестру — це таке, що й одразу не уявиш! Як на «Контрастах»: сучасна музика, яку виконують учні музичних шкіл разом із дорослим ансамблем, тільки цього разу без дорослих. Просто малеча, яка рубається у мультифоніки і флажолети!
Втім очікування таки розійшлися із реальністю. Це був скоріше звітний концерт колективу, де виконувалися вальси і марші із середнім ступенем злагодженості музикантів, що разом складалися у музично-літературну оповідь. Звісно, для юних виконавців досвід виходу на сцену та гри в оркестрі надзвичайно трепетний та важливий. Але «Klangwerkstatt» — це тобі не «Контрасти», тут діти сучасну музику не грають. Просто організатори звертають увагу батьків та бабусь-дідусів на існування у їхньому місті фестивалю сучасної музики — позаяк концерт безкоштовний і більшої вигоди не принесе.
Для спільноти
Ансамбль KNM пробує різні формати залучення заікавленої авдиторії до глибшої взаємодії із професіоналами цієї сфери. Так, вони запрошують музикантів-аматорів до музикування разом, заохочують композиторів до створення творів з розрахунку на виконання професійними та непрофесійними музикантами. У рамках фестивалю відбувся концерт CoMA Allcomers Orchestra — розширеного колективу на основі KNM, котрі виконали розлогу кількагодинну програму.
Насамперед публіка ознайомилася з результатами конкурсу Composing for and by all 2025 — прозвучали твори трьох переможців. Німець Марко Ведель працює з простором, і на цьому будує свій твір: від початкових шерехів по різним кінцям зали, звукове полотно ущільнюється за рахунок ритму і концентрації звучання — зі сцени. Консонантні звучання наростають, утворюючи обʼємну хмару звуків, захоплюючи все ширший музичний простір. Окремі фрази духових, зокрема низи баскларнету згущують звучання, яке згодом зотілває, розсипаючись на тихі розрізнені згуки з різних кінців зали.
Ірландець Браян Ледвідж Флінн взорується на традиції американського мінімалізму. Його твір, який виборов друге місце у конкурсі, — це спроба створити пульсуючу живу матерію, яка формується поєднанням щоразу інших тембрів. Помірно швидкий темп, тягучі лінії — все відносить до творчості Стіва Райха чи Джона Лютера Адамса. Втім швидко таке звучання бридне і слухаючи твір до кінця втрачається інтерес.
Переможець — шотландець Макс Вілсон, твір котрого містить чимало тембрових смаколиків. Протиставляючи низькі та високі інструменти, композитор дає можливість кожному стати у певний момент виразним елементом загального звучання. Змінюючи остинатні лінії на алеаторичні фрагменти, автор намагається розвивати матеріал. І хоча є ефектні елементи у звучанні всього ансамблю, окремих інструментів, твір цілком лишає відчуття недовершеності.
Після перерви, яка уможливила жваві дискусії щодо почутого, концерт продовжився музикою Петроса Овсепяна, Петера Аблінгера та імпровізацією ансамблю, які добре б уклалися в програму окремого концерту. Бо ж разом з цим концерт справляв враження пересиченого, хоча й цікавого. Та ніде й правди діти: це одна з тих фестивальних подій, яка справді провокує до міркувань, оцінок та обговорень. Зрештою, ентузіазм публіки був помітним і зрозумілим.
Тож діти та дорослі, новачки та поціновувачі сучасної класичної музики — фестиваль Klangwerkstatt Berlin працює з різними авдиторіями і пропонує концерти, які можуть сподобатися слухачам з різними запитами. І для того організатори не бояться експериментувати з форматами подій. Втім, котрі експерименти доцільні та заслуговують уваги, а котрі — не дуже, визначають самі слухачі.
