Цей плейлист я складала з різних типів треків — і з тих, до яких я повертаюсь, і з тих, які мене вразили чи які відкрила для себе зовсім недавно. Я обожнюю поринати в різні жанри, музики різного походження. Для мене немає сенсу, чи це «успішний успіх» індустрії, чи це якийсь маргінальний трек — я або відчуваю дотик блаженного божевілля, вітальної чи аморфної радикальності, або ні.
Наразі є багато теорій про те, що мистецтво можна поділити на декілька «зон»: воно або експериментальне, навіжене, таке собі вау — або красиве, витончене, приємне. Тут буде і таке, і таке, хоча найбільше я люблю, коли ці дві категорії сходяться, і щось радикальне, викривлене раптом стає зрозумілим та прекрасним. А ось рівень академічної «зробленості» мене цікавить другорядно. Хоча я визнаю працю, скіл та оверкіл деяких сучасних творів, все ж насолоджуюсь ними так само, як і напіврандомними треками з бендкемпу.
Я рада, що в музиці в цілому всі технічні процеси, як на мене, складніші, тож менше людей ними цікавляться. Банально, якщо порівняти, то, здається, пʼять із семи частин нашої уваги будуть займати візуальні образи, і тільки одну з цих частин — аудіальні. І нехай музика залишається цією напівзарозумілою сектою — огортаючи, домінуючи, чи навпаки — резонуючи, завжди створює якийсь незабутній, напівмістичний досвід слухачам.
1. Алемдар Караманов. Третій фортепіанний концерт «Ave Maria»
Відкрию я підбірку, напевно, найкрасивішим у класичному розумінні твором — Третім фортепіанним концертом “Ave Maria” кримськотатарського композитора Алемдара Караманова. Цей твір я знаю та люблю давно, і він, як ніщо інше, увібрав у себе всю красу, бурхливість та трагедію мого дому. Як на мене, це виконання трохи заповільне, тож треба ще виконувати цей твір.
2. Леонід Грабовський. Concerto misterioso
Продовжуючи лінію колоритів, я дуже люблю Concerto misterioso Леоніда Грабовського. Я ще не встигла стати фанаткою його більш структуралістичних творів, але в Concerto для мене ідеально все — тембри, ритми, мелодика, сам «звуковий зліпок» твору — все present perfect.
3. Діаманда Галас. Gloomy Sunday
Наступна лінія — це прекрасно-жахливе в панкестетиці, вражаюче глибиною пітьми. Це мій улюблений джазовий стандарт Gloomy Sunday у виконанні Діаманди Галас. Я обожнюю вже класичне виконання Біллі Голідей, але з Діамандою відкрився і новий горизонт цієї пісні. Найголовніше тут для мене — це сам тембр її голосу. Звичайно, контекст її творчості, її особистої історії, вибір пісні — це феномен, але одночасно можна віддатись безпосередньому ефекту музики, не знаючи всього цього. Мені цей трек показала Софія Баскакова, і я їй дуже вдячна за це.
4. Die Verbotten. Dafalgänger
Різко зміню вайб на найбільш вітальний трек підбірки — я би його назвала симфонічним краут-техно, адже Die Verbotten — це круті, продумані переходи між частинами, цікавий мелодичний розвиток, класні тембри, і загальна форма майже кожного треку. Це складна, багатошарова цілісна і супер-танцювальна музика. Я люблю весь альбом, але закину цей трек як один з найбільш качових.
5. dj SH. AMHN
Нещодавно мене попросили зробити концептуальний діджей сет для одного проєкту, і мені дуже сподобалось. Я в цілому фанат пошуку супер невідомих треків на soulseek та bandcamp, польових записів та інших можливих форм музикування, що всім робити раджу. Постала задача скласти сет із музики, яка родом з територій, що потерпають від війн, терористичних режимів, соціальних та політичних обмежень. Звичайно, у мене в плейлисті було багацько української музики, але ця подорож відкрила мені купу талановитої музики з Грузії, Конго, Палестини, Гонконгу і багатьох інших oppresed частин світу. Цей досвід став не тільки розширенням музичного, але й загальногуманного горизонту мене як особистості. Одним з відкриттів для мене став продюсер з Руанди — dj SH.
Весь альбом — це лютий мікс джазу, електроніки, етніки, експериментального вокалу і взагалі — вибух навіть на рівні дизайну обкладинки.
6. Tibet. Musiques Sacrées Ocora — Ceremonie D’Offrande
Далі поділюся своєю любов’ю до world music. Взагалі вважаю, що це база-базова, адже стільки ідей, експериментів, звучань не віднайти, мабуть, ні в одному іншому жанрі, і в кінці-кінців все нібито приходить звідти. Особливо рекомендую до ознайомлення французький лейбл Ocora Records, а тут залишу запис один із моїх улюблених — Tibet. Musiques Sacrées Ocora — Cérémonie D’Offrande. Якось намагалась написати симфо-твір, який хоч трохи б втілював цю красу — поки що не вийшло.
7. Vin de Mia Trix. This Landscape Is Alive
Я досить велика фанатка прогрессив металу та року, дез-дум металлу, і я обожнюю, коли альбоми кишать цікавими гармоніями, мелодіями, концептами, у тексти треба вдумуватись та перекладати з академічними словниками, і все це ще і звучить крутим електронним гітарним звуком, з купою обробок ніби ми сидимо накурені на Марсі. Одним із таких класних відкриттів для мене став український гурт Vin de Mia Trix та їх новий альбом This Landscape Is Alive. Слухається на одному диханні, має в собі купу різноманітного вокалу, класні музичні ідеї, глибинне занурення гарантоване.
8. KLIKERKLUB. V/A Charity Compiltation «ДІМ / HOME»
На правах реклами, але супервиправданої, закину сюди благодійну компіляцію, частиною якої я стала в цьому році. Бо це 45 ексклюзивних треків української сцени, які пронизані особистими історіями, теплими спогадами та відчуттям дому. Особистий кайф — закривати цей альбом моїм ігровим атмосферним треком та стояти поруч з артистами, музикою яких я надихаюсь та цікавлюсь вже купу років.
9. Fausto Romitelli. Professor Bad Trip
Всі прілічні люди люблять Ромітеллі. Absolute music. Я людина прілічна. І звичайно в далеких роках, почувши наживо Professor Bad Trip, моє світосприйняття змінилося раз і назавжди.
10. Mr. P. Philipp Gerschlauer w/Besaxung
Нещодавно я зрозуміла, яка мікротоновість до мене достукається. Це мікротональний джаз, і мені здається, крізь жанрову, а тим паче тонально-організовану музику, мікротоновість працює якось більш цікаво. Ділюсь виконавцем Mr. P — Philipp Gerschlauer w/Besaxung, якого мені показав мій професор Віто Журай.
11. Хороводна веснянка «Скопаю я грядочку» у виконанні гурту «Древо»
І як постскриптум додам пісню, яка є моєю музичною мантрою останніх місяців. Це хороводна веснянка «Скопаю я грядочку» у виконанні Древа. Почула цю пісню від Ірини Клименко на майстер-класі з автентичного співу у 2023-му році в Любляні. І забула про неї. А на днях вона буквально виплила з моєї підсвідомості. Я вже майже розумію, навіщо, і ви зрозумійте!