Basement 626: Hyphen Dash на териконах
14.02.2025
#contemporary jazz #fusion #hip-hop #improvisation #Kyiv
2.9 / 3
Два музиканти — Мишко Бірченко та Женя Пугачов.
Одна велика ініціатива, спільна любов до музики, збіги обставин, атмосфера, дух і бажання кропіткої роботи, що обʼєднує.
Все це стискаємо в один простір. Обладнаний (власноруч, зокрема матрацом в куті) під студію.
Простір “Basement 626” — незмінний. Проте його зміст доволі потоковий, мобільний. Здатний, ніби вода чи газ, проникати назовні, — через тріщини в будинку.
Хованка. Шість граней. Чотири стіни. Одна лінія фронту за 15 км звідси.
Україна, Краматорськ. Січень 2025 року.
“Basement 626”. Все ще добре обладнаний простір.
Посилює відчуття безпеки, відчуваєте?
Розглянемо простір уважніше. В очі кидається барабанна установка, обіч на стійці лакованими обрисами вабливо виблискує гітара. Техніка, педальки, мікрофони, колонки, — знову це все колись доведеться звідси переставити.
А поки — рахуємо каміння, викидаємо зайве та й, — запускаємо у простір музику.
Музика — як репортер. Вона розповідає нам про те, що бачила, говорить (чи натякає) про почуте. Патетично ділиться з нами атмосферою і лунко відлунює у збалансованому просторі. Малює звукові картинки, оповідаючи балади про сонячні терикони.
Андрій «Добрий». Власник будинку. Візит Грині. Дім. Рідне село “Krut’ky”. Атмосфера, що огортає ностальгічно-домашніми вітрами. Подібно до назви, крутить. Оповиває, пеленає. Колисає та баюкає.
Спокій та затишок заповнюють простір, як колись. Але краєм вуха стає помітно — щось постійно сиплеться та тріщить. Це атмосфера та її спогад-відлуння. Вона залишається та мимоволі нагадує про себе фрагментами, мотивами протягом всього альбому.
Музиканти грають. Згадують прийоми та форми з часів навчання: секвенції, варіації, остинато. Долучаємося до Жені, який очікує на піцу. Стіна, простір, спогад-відлуння. Стіна, тріщина на ній. Причина цієї тріщини постійно ніби давить своєю негласною присутністю на простір ззовні. Намагається його применшити. “Is it rage?”
Періодично до цієї компанії доєднуються люди.
Процес, потік, друзі, натхнення, емоції, спілкування. Кашель, цигарки. Музика — вирій. Портрети, обличчя. Джеф та Марк, Андрій та Марина, Гриня та черепашка Атом. Крутить. Грувить. Час лине уроборосом, та інколи навіть фіксується. «23:58»
Новий день. Новий настрій. Каміння. Шум і галас. Околиці Донбасу. Роздуми камінним дощем падають на голову.
Повертаємося до хованки. До друзів, до тепла і затишку. Fuzz War. “Moto”
Впевненість ствердно пускає паростки. Заземленість. “Yes”
Знову піднесло вихрем роздумів і розмов.
Грувить. Крутить.
Та, нарешті, відпускає.
Хоч фрагментарно, але доволі цілісно документально Вадиму Пінягіну вдалося вхопити в обʼєктив різні нюанси процесу створення альбому «Basement 626» (зокрема, рекомендації стосовно придорожніх кафе). Ракурси різні. Атмосфера єдина — спокій, безпека. Чотири стіни. Шість граней. Хованка. Два музиканти. Творчий прихисток на териконах.
Ознайомитися з документальним фільмом Вадима Пінягіна «The Making of Basement 626” можна на ютуб-каналі лейблу “No Time For Swing”.
Прослуховування альбому подібно спостереженню за потоком води. Тільки цей потік має доволі характерне забарвлення. Тож музика «Basement 626» може впустити вас в обійми спостереження, медитації, надаючи при цьому стан спокою.
Однак, зі спокоєм за компанію до вас прийде і підсяде смуток. Слідом історії, він мовчки буде спостерігати за цим потоком разом з вами. Він не просить його помічати, але й ніяк не залишає своєю присутністю себе поза межами уваги.
Прослухати та придбати альбом Hyphen Dash “Basement 626” можете на Bandcamp.
Складова оцінки
Якість
3
Змістовність
3
Захопливість
2.9