Коли мене попросили назвати десять творів, які я слухаю найчастіше, я була впевнена, що список вийде зовсім іншим. Адже зазвичай я рекомендую слухати сучасну музику, відкривати нові імена й шукати незвичні звукові світи. Але ця пропозиція несподівано змусила мене замислитися не про те, що варто порадити іншим, а про те, до чого я сама повертаюся знову і знову. І результат мене здивував.
Я слухаю музику досить рідко, як би дивно це не звучало для композиторки. У мене немає звички вмикати її в дорозі чи використовувати як фон. Слухання для мене — це теж робота: аналіз, спостереження, пошук рішень.
Втім, як, напевно, у кожного композитора, бувають моменти творчих криз, сумнівів або просто відчуття, що ти трохи заблукав у власних пошуках. Тоді виникає потреба повернутися до музики, яка ніколи не підводить. До творів, що нагадують, чому ти взагалі колись обрав цей шлях. Саме тому перші два пункти цього списку можуть здатися досить передбачуваними.
1. Бетховен – Симфонії
Без Бетховена неможливо уявити ані класичну, ані сучасну музику. Коли мені потрібно повернутися до фундаменту, я майже завжди повертаюся до його симфоній. Я регулярно їх переслуховую і щоразу знаходжу в них щось нове – у логіці розвитку, у роботі з формою, у неймовірній концентрації музичної думки. Обрати один улюблений фрагмент майже неможливо. Але якщо вже доводиться, нехай це буде фінал Дев’ятої симфонії – музика, яка навіть після сотень прослуховувань не втратила здатності вражати.
2. Барток – Струнні квартети
Барток — один із тих композиторів, до яких я повертаюся постійно. І, мабуть, єдиний, чию творчість люблю практично цілком: фортепіанну, оркестрову, камерну, театральну… Але особливе місце для мене займає його музика для струнних інструментів. На мій погляд, Барток належить до тих рідкісних авторів, які відчувають струнно-смичкову групу буквально на фізичному рівні. Його фактура завжди жива, пластична й напрочуд природна для виконавців. Якщо ж обирати один жанр, який найточніше уособлює для мене Бартока, то це струнні квартети. Це музика, до якої я повертаюся знову і знову — як слухачка, як композиторка і як людина, яка досі не втомлюється дивуватися її винахідливості та силі.
3. Трістан Мюрай – Mémoire / Érosion
Якщо говорити про композиторів, які вплинули на моє власне музичне мислення, Трістан Мюрай безумовно буде серед найважливіших. Саме його музика допомогла мені по-новому почути тембр — не як барву, що прикрашає музичну думку, а як її основу. У творчості Мюрая мене захоплює все: спектральне мислення, увага до найдрібніших акустичних процесів, здатність працювати зі звуком як із живою матерією. Але водночас у його музиці я завжди відчуваю дивовижне поєднання природності та фантазії. Серед його творів я особливо часто повертаюся до Mémoire / Érosion — музики, яка для мене й досі залишається прикладом того, наскільки багатим і невичерпним може бути світ одного-єдиного звуку.
4. Унсук Чін – Концерт для віолончелі
Унсук Чін належить до тих композиторок, чиєю творчістю я захоплююся беззастережно. Особливе місце для мене займає її Концерт для віолончелі — твір, до якого я неодноразово повертаюся. У ньому є все, що я люблю в музиці Чін: складність, яка не потребує пояснень, віртуозність, що ніколи не стає самоціллю, і безмежна фантазія у роботі зі звуком. Окремо для мене важлива й сама постать Унсук Чін. Як жінка-композиторка, яка змогла не просто знайти своє місце у світі сучасної музики, а стати однією з його найвпливовіших фігур, вона викликає в мене величезну повагу й захоплення.
5. Ганна Гаврилець – Симфонія «Диптих»
Ганна Гаврилець — особлива людина в моєму житті. Вона була моєю викладачкою композиції в консерваторії, і я дуже вдячна долі за можливість навчатися у неї та знати її особисто. Багато хто насамперед асоціює Ганну Олексіївну з хоровою музикою, але я особливо люблю її оркестрову творчість. У ній мене приваблює поєднання внутрішньої сили, щирості висловлювання та дуже впізнаваного авторського голосу. Якщо обирати один твір, то для мене це Симфонія-Диптих. Це музика, до якої я повертаюся не лише як слухачка, а й як учениця. У ній я чую композиторку, яка вміла залишатися собою незалежно від часу, обставин чи мистецьких мод. І, мабуть, саме за це я ціную її найбільше.
6. Даї Фуджикура – Abandoned Time
Один із тих композиторів, чия музика щоразу дивує мене своєю винахідливістю. Мені здається, він уміє знаходити нові можливості навіть там, де, здавалося б, уже все давно відкрито. Особливо мене захоплює його увага до окремого інструмента. Багато його творів ніби народжуються з уважного дослідження одного тембру, одного виконавця, одного способу звуковидобування. Цей підхід мені дуже близький і як композиторці.
7. Eluveitie – Brictom
Попри те, що більшу частину цього списку займає академічна музика, я дуже люблю рок, фолк-рок і фолк-метал. Особливо мене приваблюють музичні культури, пов’язані з рідкісними мовами та традиціями. Саме тому вже багато років я слухаю Eluveitie — швейцарський гурт, який поєднує метал із кельтською музичною спадщиною. Поруч із традиційним роковим складом у них звучать колісна ліра, волинка, скрипка, флейта й різні народні духові інструменти. Окремо мене захоплює їхня робота з галльською мовою — мовою, яка давно перестала бути живою, але продовжує звучати в їхній творчості. Якщо обирати одну композицію, то для мене це «Brictom». У ній є все, за що я люблю цей гурт: незвична мова, автентичні інструменти й відчуття живого зв’язку між сучасною музикою та давньою культурною традицією.
8. Wardruna – Vindavla
Мене завжди захоплювали мови — особливо ті, що відкривають зовсім інші культурні світи. Саме тому в моєму плейлисті так багато музики мовами, яких я не знаю, але дуже люблю слухати. Wardruna — гурт, до якого я повертаюся знову і знову. Мене приваблює не лише їхнє звернення до давньоскандинавської традиції, а й особлива увага до самої музичності старонорвезької мови. Навіть не розуміючи кожного слова, відчуваєш її ритм, тембр і внутрішню силу. Не менш важлива для мене й інструментальна частина їхньої музики. Wardruna використовує традиційні інструменти: ліру, козячий ріг, кістяні та дерев’яні флейти, барабани, тальхарпу та інші давні скандинавські інструменти. Разом вони створюють дуже природний, майже позачасовий звуковий простір.
9. Mabel Matiz – Aşkım Gülüm
Любов до кримськотатарської музики свого часу привела мене до ширшого зацікавлення тюркськими мовами. Саме тоді я відкрила для себе турецьку мову. Mabel Matiz став для мене одним із тих виконавців, завдяки яким хочеться слухати не лише музику, а й саму мову. У його піснях мене приваблює природність, щирість і свобода самовираження. Він не боїться бути вразливим, не намагається відповідати чужим очікуванням і завжди залишається дуже впізнаваним.
10. Джорджо Баттістеллі – Experimentum Mundi
Завершуючи свій список, я знову повертаюся до сучасної академічної музики. І знову — до теми мов, яка, як уже, очевидно, займає особливе місце в моєму музичному світі. Experimentum Mundi італійського диригента й театрального композитора Джорджо Баттістеллі я вперше почула ще на перших курсах консерваторії. Тоді цей твір справив на мене величезне враження і відтоді залишається одним із найулюбленіших. На сцені поруч із музикантами працюють справжні ремісники — ковалі, каменярі, теслі, шевці та майстри інших професій. Звуки їхніх інструментів стають частиною музичної тканини твору, а повсякденна праця перетворюється на мистецтво. Саме завдяки Experimentum Mundi я вперше по-справжньому замислилася над тим, що людська мова сама по собі може бути музикою. У різних постановках цей твір звучить різними мовами, але найбільше мене вразила нідерландська версія.
